Home » інші статті » Рішення Європейського суду з прав людини по справі «TOB «Фріда» проти України»

Рішення Європейського суду з прав людини по справі «TOB «Фріда» проти України»

       Європейський суд вважає, що надмірний формалізм суду касаційної інстанції під час відмови у розгляді касаційної скарги суттєво обмежує право заявника на перегляд справи у касаційному порядку та порушує пункт 1 статті 6 Конвенції   про захист прав людини і основоположних свобод.

 

                        Рішення Європейського суду з прав людини по справі   «TOB «Фріда» проти України»

                         (CASE OF FRIDA, LLC v. UKRAINE) від 8 грудня 2016 року (заява № 24003/07).

 

27 квітня 2006 року заявник подав до Господарського суду м. Києва позов про сплату компанією боргу за надані послуги по договору та відшкодування збитків. Компанія подала зустрічний позов про визнання укладеного між ними договору недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва у первісному позові заявника відмовлено суду, а зустрічний позов задоволено частково.

У подальшому заявник оскаржив це рішення до Вищого господарського суду України , однак скаргу повернуто без розгляду у зв’язку з несплатою державного мита у повному обсязі.

21 листопада 2006 року заявник повторно подав касаційну скаргу разом із супровідним листом, у якому просив продовжити строк для подачі цієї скарги.    Проте, 19 грудня 2006 року ВГСУ повернув касаційну скаргу у зв’язку з відсутністю клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги відповідно до статті 110 ГПК України.

Заявник звернувся із скаргою до Верховного Суду України. Однак, 22 лютого 2007 року Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження та залишив ухвалу ВГСУ від 19 грудня 2006 року без змін.

Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , на те, що його право на доступ до ВГСУ було неправомірно обмежено.

Розглянувши скаргу заявника, Європейський суд визначив, що основні та формальні елементи супровідного листа заявника відповідали вимогам до заяви на поновлення строку відповідно до ГПК України, а відсутність назви документа не була вагомою підставою для ігнорування національним судом цього листа в цілому. Крім цього, Європейський суд вказав, що на той час національне законодавство не передбачало чіткої форми заяви на поновлення строку.

Європейський суд дійшов висновку, що національний суд, вдаючись до надмірного формалізму під час відмови у розгляді касаційної скарги заявника, суттєво обмежив його право на перегляд справи у касаційному порядку та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

З цих підстав постановив державі-відповідачу сплатити заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди, та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватись; 1000 євро судових та інших витрат, та додатково суму будь яких податків, що можуть нараховуватись заявнику.


Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Категорії

Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031