Home » господарський процес » КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ В НОВОМУ ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ, ПРАКТИЧНЕ ПОРІВНЯННЯ. ЧАСТИНА 7 (розділ IV ( гл.1-2 ) ГПК).

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ В НОВОМУ ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ, ПРАКТИЧНЕ ПОРІВНЯННЯ. ЧАСТИНА 7 (розділ IV ( гл.1-2 ) ГПК).

Апеляційне та касаційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи.

Апеляційне провадження забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні господарських справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції та корегувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер – попереджає порушення норм права юридичними та фізичними особами.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, як визначено зараз у ст.288 ГПК.

Наступні зміни і новели закріплені в нормах нового ГПК   щодо апеляційного та касаційного провадження.

 

  1. Апеляційне провадження: апеляційна скарга.

Спочатку інфографіка (Електронний ресурс- Режим доступу: http://jrc.org.ua/news/article/117) з незначними доповненнями.

До суду апеляційної інстанції (ст.254), крім апеляційного господарського суду, віднесено також Верховний Суд, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Згідно з п.8 Розділу XI Перехідні положення ГПК до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Доречно також нагадати , що згідно з п.9 Розділу XI Перехідні положення ГПК справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом.

Спочатку щодо апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції.

Порівнюючи попередню редакцію ст.106 з новою ст.256, у   яких наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в   апеляційному порядку, знаходимо наступні доповнення і відмінності, оскільки підлягають оскарженню ухвали:

– про відмову у видачі судового наказу ;

– про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів ;

– про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення (нові ухвали, оскільки запроваджено новий інститут господарського судочинства);

– про заміну заходу забезпечення позову, про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову ( власне щодо забезпечення позову наразі всі ухвали можуть оскаржуватися);

– про повернення заяви позивачеві (заявникові) ( фактично доповнено про можливість оскарження не лише ухвали про повернення позовної заяви, а й будь-якої заяви у судовому процесі) ;

– про відмову продовжити пропущений процесуальний строк;

– про призначення експертизи ( ухвали , раніше щодо яких була різна судова практика, підлягають оскарженню);

– про залишення позову (заяви) без розгляду ( фактично доповнено про можливість оскарження не лише залишення без розгляду позовної заяви , а й будь-якої заяви у судовому процесі);

– про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

– про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення ( було тільки про внесення виправлень, але і у   рішення і у   ухвалу , тепер   щодо оскарження ухвал про внесення чи відмову у внесення виправлень в ухвалу велике запитання. При цьому ч.1 ст.244 передбачає виправлення описок та арифметичних помилок і у ухвалі).

– про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами;

– про відмову у поновленні пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання;

– про відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

– щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання ( законодавець лише змінив прийменник «про» на «щодо» і автоматично можна оскаржувати як ухвали , якими задоволені заяви, так і   ухвали, якими відмовлено у їх задоволенні);

– про заміну чи відмову у заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

– про поворот виконання чи відмову у повороті виконання ( у попередніх нормах ГПК сумнів викликало не тільки можливість оскарження таких ухвал, а й сама можливість винесення ухвал у цих випадках) ;

– про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

– щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

– про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

– про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

– про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

У загальному всі спірні моменти , які виникали у судовій практиці щодо можливості або неможливості оскарження ухвал суду, законодавцем вирішено на користь можливості оскарження.

Збільшено строк на апеляційне оскарження ( ст.257) удвічі. Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів ( а не 10 днів) , а на ухвалу суду – протягом десяти днів з дня проголошення ( а не 5 днів). Без змін залишилось, що якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, тоді зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Унормовано строк на апеляційне оскарження учасників справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення. Такий учасник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Щодо поновлення пропущеного строку, то строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Однак, крім випадків, зазначених у Кодексі. При цьому ст. 262 визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження , якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права та (або) обов’язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідно строк в один рік поширено на всіх учасників справи ( в попередній редакції лише на прокурора, орган державної влади, орган місцевого самоврядування).

 

Змінено порядок подання апеляційної скарги. Тепер вона подається не через місцевий господарський суд, а подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції ( ст.258).

Порівнюючи норми щодо форми і змісту апеляційної скарги в старій та новій редакції , то додатково в апеляційній скарзі повинні бути зазначені ( ст.259):

повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, якщо такі є;

– повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

– рішення або ухвала, що оскаржуються;

– в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

– нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

– клопотання особи, яка подала скаргу;

– дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

До апеляційної скарги додатково додаються, крім раніше встановлених доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень, а також докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції – у разі наявності.

На відміну від того, що у статті 259 встановлено необхідність подання до апеляційної скарги доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, то у ст.260 передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи ( тобто крім сторін, також третім особам ) копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.   Тому є певне протиріччя щодо третіх осіб, їм надсилається копія скарги, а до апеляційної скарги доказів надіслання копії скарги можна і не додавати. Крім того, згідно з ст.259 до скарги додаються докази надіслання лише скарги, натомість у ст.260- докази надіслання скарги і доданих до неї документів. І ще одні важливі зміни про те, що опис вкладення обов’язковий ( фіскального чеку вже буде не достатньо).

 

  1. Відкриття апеляційного провадження.

Уніфіковано господарський процес з іншими процесами щодо можливості залишення апеляційної скарги без руху ( ст.261). Без руху апеляційна скарга залишається у   випадку її оформлена з порушенням вимог, встановлених кодексом, у порядку встановленому для позовних заяв.

Різне тлумачення може бути щодо того, чи відноситься до «вимог оформлення апеляційної скарги» документи, які до неї додаються ( судовий збір, докази надіслання іншій стороні). Напевне, що судова практика буде зобов’язана вирішувати це питання на користь широкого тлумачення.

Крім того, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення установлених строків, і особа не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо апеляційна скарга подана з пропуском строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Змінено також підстави повернення апеляційних скарг (ст.261). Зокрема, у випадках:

– апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (нові підстави щодо процесуальної дієздатності і непідписання скарги);

– скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції (тепер без права на помилку адресата.

Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує, як і питання залишення її без руху чи відмову у відкритті провадження, протягом п’яти днів.

 

Законодавцем введені і окремі норми щодо відмови у відкритті апеляційного провадження ( ст.262). Зокрема, якщо :

– апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (підстава цікава, якщо врахувати, що скаргу на ухвалу, що не підлягає оскарженню повертається );

– є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;

– є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

– скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

– незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права та (або) обов’язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків ( ст.263), у попередній редакції- 3 дні.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.

Встановлені   вимоги до змісту відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

 

Передбачено статтями 265-267 підстави закриття апеляційного провадження, приєднання до апеляційної скарги, доповнення, зміна або відкликання апеляційної скарги або відмова від неї.

Зокрема, підстави закриття провадження, якщо:

– після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

– після відкриття апеляційного провадження виявилось, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

– після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права та (або) обов’язки такої особи не вирішувалось.

Доповнення чи змінення апеляційної скарги обмежено – протягом строку на апеляційне оскарження.

 

  1. Апеляційний розгляд.

Чіткіше в ГПК виписані норми щодо підготовки розгляду справи, призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції.

Щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції (ст.270).

Запроваджена зовсім відміна від попередньої редакції норма- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Раніше було зовсім   інше- суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Щоправда є винятки – суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відміна від попередньої також норма про те, що суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Раніше було- суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Крім того, тепер нова норма- докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Раніше було- додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

 

Щодо порядку розгляду апеляційної скарги (ст.271-272).

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей. Зокрема, до таких особливостей віднесено наступне:

– розгляд справ починається з відкриття першого судового засідання.

– головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення якого суду розглядається.

– суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

– потім пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу, далі – інші учасники справи.

– закінчивши з’ясування обставин і перевірку їх доказами, суд надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах.

– після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.

– апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

– апеляційні скарги на деякі ухвали суду першої інстанції розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи ( про відмову у видачі судового наказу; про зустрічне забезпечення, його зміну чи скасування ; про повернення заяви позивачеві (заявникові); про передачу справи на розгляд іншого суду; про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; про зупинення провадження у справі; про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження).

– у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Окремо нормами ГПК врегульовано порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи (ст.273).

 

Щодо строку розгляду апеляційних скарг ( ст.274), то апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, на ухвалу- протягом тридцяти днів, на постанову та ухвалу у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”- протягом шістдесяти днів.   Як вбачається з цих норм вдвічі збільшені строки розгляду скарг на ухвали і у чотири рази на ухвали по справах про банкрутство.

Щодо змін   повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ( ст.276), то на увагу заслуговують наступні повноваження :

– визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині ( уніфіковано з іншими процесами);

– скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю ( це у випадку порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) і не все так просто, оскільки ст.280 встановлює умову- якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи) ;

– у передбачених Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти рішення.

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення залишилися незмінними, але уточнені (ст.278).

Зокрема, визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

До порушень норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, віднесено додатково :

– в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

– суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, в ст.279 обов’язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги зазначено порушення правил юрисдикції господарських судів.

Можна прогнозувати збільшення змін судових рішень судів 1-ї інстанції, оскільки в нормі ГПК чітко визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Раніше доповнення судового рішення або зміна його мотивувальної частини були нечастим явищем. Крім того, можна не забувати , що ухвали господарського суду також законодавчо поділені на частини і мають мотивувальну частину для можливої її зміни.

Додатково законодавцем визначено і підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (ст.281), проте останні фактично не відрізняються від підстав скасування рішень.

 

Щодо порядку ухвалення судових рішень судом апеляційної інстанції (ст.282), то , крім ухваленняє судових рішень у формі постанов, передбачено постановлення ухвал в порядку, визначеному Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції: процедурні питання, пов’язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Найцікавіше щодо оголошення перерви згідно з ст.282 ухвалами апеляційного суду, При цьому ст.217 , яка регулює відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні судом 1-ї інстанції, встановлює, що суд оголошує перерву в межах встановлених Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Тобто як і раніше без ухвал.

 

Нарешті і постанову апеляційної інстанції розділено на чотири частини, а то раніше хіба що судова практика дозволяла оголошувати вступну і резолютивну частини постанови, оскільки в законодавстві такий поділ був відсутній.

Вступна частина із зазначенням:

– дати і місця її прийняття, номера справи;

– найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

– імен (найменувань) сторін і особи, яка подала скаргу;

– найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дата ухвалення рішення, прізвища судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення;

Описова частини із зазначенням:

– короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

– короткого змісту вимог апеляційної скарги;

– узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

– узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Мотивувальна частина із зазначенням:

– встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

– доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

– мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

– чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

– висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Резолютивна частина із зазначенням:

– висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;

– нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, -у випадку скасування або зміни судового рішення;

– розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

– строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

 

  1. Касаційне провадження: касаційна скарга.

Спочатку інфографіка (Електронний ресурс- Режим доступу: http://jrc.org.ua/news/article/117) з незначними доповненнями.

Судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд ( ст. 287).

Можна нагадати, що Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України діють у межах їх повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

 

Щодо права   касаційного оскарження, то порівнюючи з попередньою редакцією необхідно відмітити його звуження ( ст.288), оскільки не всі рішення і ухвали суду 1-ї інстанції та ухвали апеляційної інстанції можуть бути оскарженні в касаційному порядку.

Так, не підлягають касаційному оскарженню:

– рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

– судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Можуть бути оскаржені в касаційному порядку лише деякі ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку:

– про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову;

– про повернення заяви позивачеві (заявникові);

– про відмову у відкритті провадження у справі;

– про закриття провадження у справі;

– про залишення позову (заяви) без розгляду;

– про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами;

– про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;

– про заміну чи відмову у заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

– про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

– щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

– про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Тому по багатьох ухвалах все закінчується на стадії апеляційного провадження, зокрема, ухвали про зупинення провадження, відстрочку, розстрочку, зміну способу, стягнення штрафу, окремі ухвали, тощо.

Визначено також перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню : про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

Крім того, підлягають касаційному оскарженню ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

 

Щодо строку на касаційне оскарження (ст.289).   Залишилося як і раніше – двадцять днів з дня проголошення.   Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути поновлений, якщо учаснику справи повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення та в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадку, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права та (або) обов’язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.

 

Змінено порядок подання касаційної скарги. Тепер вона подається не через апеляційний господарський суд, а безпосередньо до Верховного суду ( ст.290).

Порівнюючи норми щодо форми і змісту касаційної скарги в попередній та новій редакції , то додатково в касаційній скарзі повинні бути зазначені ( ст.291):

-повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі є;

– повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

– судові рішення, що оскаржуються;

– обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

– дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

До касаційної скарги додаються:

– докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції – у разі наявності;

– документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На відміну від попередньої редакції не зазначено про необхідність додання до скарги доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі. При всьому тому є норма ст.292 про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

 

  1. Відкриття касаційного провадження.

Уніфіковано господарський процес з іншими процесами щодо можливості залишення касаційної скарги без руху ( ст.293). Без руху касаційна скарга залишається у   випадку її оформлена з порушенням вимог, встановлених кодексом, у порядку встановленому для позовних заяв, а також у випадках аналогічно апеляційній скарзі.

Змінено також підстави повернення касаційних скарг (ст.293). Зокрема:

– касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

– скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;

– до надіслання ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, що подала скаргу, надійшла заява про її відкликання;

– у касаційній скарзі не викладені передбачені Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Питання про повернення касаційної скарги суд інстанції вирішує, як і питання залишення її без руху чи відмову у відкритті провадження, протягом десяти днів.

 

Законодавцем по іншому викладені і норми щодо відмови у відкритті касаційного провадження ( ст.294). Зокрема, якщо :

– касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;

– є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від поданої раніше касаційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;

– є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

– скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

У справі з ціною позову, що не перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

 

Питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується не пізніше п’яти днів з дня надходження скарги або заяви про усунення недоліків ( ст.295).

Як і щодо апеляційної скарги встановлені   вимоги до змісту відзиву на касаційну скаргу. Крім того, до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Передбачено статтями 297-299 підстави закриття касаційного провадження, приєднання до касаційної скарги, доповнення, зміна або відкликання касаційної скарги або відмова від неї знову ж таки подібно до апеляційних скарг.

 

  1. Касаційний розгляд.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Межі перегляду справи в суді касаційної інстанції (ст.301) фактично не змінилися.

 

Щодо порядку розгляду касаційної скарги (ст.302-303).

У суді касаційної інстанції, як і   апеляційної, справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей. Зокрема, до таких особливостей віднесено наступне:

– розгляд справ починається з відкриття першого судового засідання, інші стадії-аналогічно як у суді апеляційної інстанції.

– перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

– перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

– суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

 

Окремо нормами ГПК врегульовано підстави та порядок передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду (ст.ст.303-304).

Питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Підставами зазначено :

– якщо суд вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

– суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

– справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції.

Доречно буде нагадати і пункт 7 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК : суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

 

Строк розгляду касаційних скарг ( ст.307).

Касаційна скарга на судові рішення має бути розглянута протягом шістдесяти днів, а на ухвали – протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.

Як вбачається з цих норм строки розгляду скарг збільшені вдвічі.

 

Щодо змін   повноважень суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги ( ст.309), то на увагу заслуговують наступні додаткові повноваження :

– у передбачених Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

-у передбачених Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень.

Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду дещо уточнені (ст.311) :

– справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

– в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими;

– судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

– судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

– справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

– судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

– суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

– суд прийняв рішення про права та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

-судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю лише у випадку, коли скаржник довів, що не заявив у суді першої інстанції про непідсудність справи з поважних причин.

 

До порушень норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду та направлення справи на новий розгляд, віднесено:

– суд не дослідив зібрані у справі докази;

– суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

– суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

 

Без змін залишилася норма про те, що висновки суду касаційної інстанції, у зв’язку з якими скасовано судові рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ст.311).

Визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст.312).

Крім того, в ст.314 обов’язковою підставою для скасування рішень незалежно від доводів касаційної скарги зазначено порушення правил юрисдикції господарських судів.

 

Щодо порядку ухвалення судових рішень судом касаційної інстанції (ст.315), то , крім ухвалення судових рішень у формі постанов, передбачено постановлення ухвал в порядку, визначеному Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції : процедурні питання, пов’язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених Кодексом.

 

Постанови касаційної інстанції (ст.316) розділено на чотири частини і їх зміст, подібний до змісту постанов апеляційної інстанції.

У постанові палати, об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, Великої Палати.

Щодо обов’язковості вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції (ст.317), то зазначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Раніше чомусь було лише для суду першої інстанцій.

 

Продовження слідує….

 

 Ю. Олійник

Адвокатське об’єднання “Лучковський і партнери”

Читати частину 1

Читати частину 2

Читати частину 3

Читати частину 4

Читати частину 5

Читати частину 6

Читати частину 8

Категорії

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031