Home » господарський процес » Коротко про головне в новому господарському судочинстві. Практичне порівняння. Частина 1 (глави 1-3 ГПК України).

Коротко про головне в новому господарському судочинстві. Практичне порівняння. Частина 1 (глави 1-3 ГПК України).

Ні в якій мірі не претендуючи на виключність, після опрацювання законопроекту №6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» з окремими поправками до нього, прийнятого Верховною Радою України 3 жовтня 2017 року, хочеться поділитися своїм баченням змін господарського процесу, можливого їх практичного застосування.

Доцільніше напевне говорити- нового господарського судочинства на стільки є суттєвими зміни у всіх інститутах господарсько-процесуального права, для господарського процесу новела на новелі. Тому власне і прийнята нова редакція ГПК України на відміну від інших процесуальних кодексів. Новий ГПК України, крім господарських судів, буде застосовуватиметься і Вищим судом з питань інтелектуальної власності.

При цьому аналізувати новий ГПК України необхідно у зв’язку з тим, що набрання чинності вищезазначеним законопроектом не значно відтягнуто в часі, оскільки набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, опублікованим у газеті “Голос України”. Зрозуміло , що набрання чинності також залежить від підписання Президентом України, яке наразі відкладено у зв’язку з наявністю проекту Постанови (6232-П) про скасування рішення Верховної Ради України від 03.10.2017 . Крім того, враховуючи п.9 Перехідних положень Закону справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом.

Хотілося б зупинитися на наступних моментах:

1. Електронна форма розгляду справи.

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі (ст.6). Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше трьох днів з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матеріалів електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Положення має бути прийнято Вищою Радою правосуддя за поданням ДСА до 1 березня 2018 року, ця система діятиме замість автоматизована система документообігу суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з п.14 Перехідних положень Закону подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі;

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов’язковому порядку (на протязі 30 днів із дня початку її функціонування, враховуючи Прикінцеві положення Закону) , а інші особи- в добровільному порядку. Після реєстрації суд вручає всі документи у справах виключно в електронній формі, шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Добре , що є норма щодо того, що процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції, або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

По новому врегульовані деякі питання заміни судді по справі ( ст.33): 1 ) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, 2) суддя, визначений на заміну вибулого судді, розглядає у складі колегії суддів усі (!) невирішені справи, які розглядає така колегія суддів, та які у зв’язку з відсутністю вибулого судді неможливо розглянути в строки.

Щодо заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, то «добрий день , давно забуте», відбулося повернення до попередніх норм щодо того, що розгляд таких заяв здійснюється тим же складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалась суддею одноособово або у складі колегії суддів (ст.33).

Цікава норма про те, що копія протоколу про результати авторозподілу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви. У цьому протоколі, крім іншого, мають бути відомості про коефіцієнт складності справи (п.17 ст.33). Тому , напевне, будуть підзаконні акти щодо складності всіх справ.

Крім того, можна відмітити, що статтею 2 до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено його повне фіксування технічними засобами. Знову ж таки на відміну від попередніх норм ГПК, за якими фіксування здійснювалося за наявності заяви учасника справи.

2. Форми господарського судочинства.

Визначено у ст.13 дві форми господарського судочинства: 1) наказне провадження; 2) позовне провадження , яке у свою чергу ділиться на а) загальне, б) спрощене.

При цьому наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику не відомо. Проте не визначено, які грошові суми є «незначного розміру».

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. При цьому малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 160000грн. ), 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 800000 грн.)

Критерії «справ незначної складності» не визначено, тому їх визначення, напевне, буде на відкуп суддям.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Не зовсім зрозуміло, якщо заява подається в грудні , а рішення приймається в січні наступного року при збільшенні розміру прожиткового мінімуму , то з якої суми вираховувати ?

Можна відмітити також, що на відміну від попереднього законодавства відсутня така форми судового процесу як «процес в порядку , передбаченому ГПК, з урахуванням особливостей , встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

3. Способи судового захисту.

Після набрання чинності новим ГПК у будь-якій позовній заяві можна або необхідно, крім ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, посилатися на ст.5 ГПК України щодо способів судового захисту.

При цьому ч.2 ст.5 значно розширює способи захисту : «У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону».

Однак, враховуючи новий принцип диспозитивності господарського судочинства (ст.15), необхідна активна позиція позивача щодо вибору способу захисту, оскільки сам суд не змінить спосіб захисту, так як суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим законом.

4. Досудове врегулювання спору.

У Кодексі ( ст.20) зазначено коротко про те, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.

Доцільно нагадати, що ст.124 Конституції змінена на підставі Закону України від 2.06.2016 року “Про внесення змін до Конституції України щодо правосуддя” і у ній на відміну від попередньої редакції унормовано досудовий порядок урегулювання спору. Зокрема, згідно з ч. 4 ст.124 Конституції України передбачено, що Законом може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) на сьогодні не може братися до уваги, оскільки, наприклад, стаття 188 Господарського кодексу України передбачає досудове врегулювання при зміні та розірванні господарських договорів.

5. Юрисдикція.

Замінено не тільки основне поняття «підвідомчість» на «юрисдикцію», а й чітко визначено один із критеріїв господарської юрисдикції – господарські правовідносини. Так, статтею 21 визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках.

Доповнено перелік справ у спорах, які розглядають господарські суди. Зокрема:

-справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. Відповідно відсутнє виключення учасників таких правочинів, тому може бути правочин за участю фізичної особи, що не є підприємцем,

-справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах,

– справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, що не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах,

-справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Однак, на відміну від попередньої редакції статті 12 ГПК України відсутнє віднесення до юрисдикції всіх справ у спорах, що виникають із земельних відносин. Тому має місце, крім розширення юрисдикції, і її звуження.

Приведені у відповідність до судової практики норми кодексу щодо спорів Антимонопольного комітету України, добавивши спори, пов’язані з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України. Аналогічно і з справами у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності. Останні слова «у сфері організації та здійснення господарської діяльності» підлягатимуть скурпульозному аналізу, що може звузити або розширити повноваження господарських судів.

Розширена юрисдикція і щодо відшкодування збитків, завданих діями (бездіяльністю) посадової особи, якщо раніше розглядався лише спір між господарським товариством та її посадовою особою, то тепер між будь-якою юридичною особою та її посадовою особою. Крім того, доповнено, що у цьому випадку позов подається власником (учасником, акціонером) такої юридичної особи в інтересах цієї юридичною особи.

Законодавчого статусу набули і інші спори, які розглядалися господарськими судами. Зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем або самозайнятою особою, справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа – підприємець.

При цьому на відміну від попередньої редакції ГПК щодо підвідомчості, норми нового ГПК не містять вичерпного переліку, а навпаки п.15 ст.21 передбачає і «інші справи у спорах між суб’єктами господарювання».

6. Інстаційна, територіальна юрисдикція, виключна підсудність.

Суттєві зміни в нормах , пов’язаних з інстанційністю.

Зокрема, справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядатимуться не господарськими судами першої інстанції, а апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (ст.25). Відповідно по цих справах судом апеляційної інстанції буде Верховний Суд (ст.26).

Щодо територіальної юрисдикції, то при незначних змінах, стало все значно зрозуміліше.

Загальне правило (ст.28) позов пред’являється в господарський суд за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням (ст.30). А було безальтернативно «за місцезнаходженням відособленого підрозділу». Тому тепер все на вибір позивача.

Основна новела – позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів ( п.5 ст.30 ГПК). Тому у договорах, більш чіткіше можна визначати місце виконання і тоді юрисдикція автоматично стає ближчою.

Цікаво і нове також те, що : 1) позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності, 2) позови про відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред’являтися також за місцем застосування заходів забезпечення позову (до суду, який застосував відповідні заходи), 3) позови про відшкодування шкоди, завданої майну, можуть пред’являтися також за місцем завдання шкоди.

Можна звернути увагу на відсутність досить суперечливої норми ч.1 ст.15 щодо територіальної підсудності справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні розірванні договорів, про визнання договорів недійсними. В цих випадках буде діяти загальне правило або п.5 ст.30 ГПК.

Наявні деякі суттєві зміни щодо виключної підсудності.

Так, спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника (ст.31 ГПК). Раніше така норма по договорах перевезення діяла тільки щодо органів транспорту. Однак, складніше буде , якщо договір змішаний ( наприклад, перевезення та транспортно-експедиторські послуги).

Багато хто з юристів вже звернув увагу на те, що за новим законодавством спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини, а якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцем знаходження об’єкта, вартість якого є найвищою. Відповідно якщо майно в Тернопільській і Хмельницькій областях, то суд має бути за місцем знаходження об’єкта, вартість якого є найвищою.

Ще один змінений підхід- стає безальтернативно у випадку об’єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов’язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов’язання.

7. Колегіальний розгляд справи. Відводи (самовідводи).

Загальне правило залишилося- справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження (ст.34).

Однак, якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала. Попередні норми ГПК передбачали колегіальний розгляд справи фактично виключно за власною ініціативою судді, оскільки тільки суддя міг визначити про те, що конкретна справа відноситься до складних.

Щодо відводів (самовідводів) судді (ст.36), то появилися додаткові підстави : суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.

Раніше була лише неупередженність, а тепер і об’єктивність ( якщо вірити Вікіпедії : філософське поняття, що означає характеристику предмета, зміст знання чи спосіб існування (дійсності), яка полягає в їхній незалежності від людської свідомості (суб’єкта пізнання), а також об’єктивність як риса характеру- здатність розглянути питання, що є предметом дискусії, відсторонено, незважаючи на особисті уподобання чи вигоду).

Уточнено випадки недопустимостість повторної участі судді у розгляді справи (ст.37). Зокрема, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі …. у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Тобто обмежено випадки. Плюс є норма, що суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Останнє цікаво, але як би не появилася нова порода хитрунів – суддя-медіатор.

Нові норми для господарського судочинства також в можливості відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача.

Заявлення відводу обмежено і скорочено, оскільки раніше було до початку вирішення по суті. Тепер відвід згідно з ст.39 ГПК повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Є деякі норми , які навіть при першому прочитанні викликають запитання. Наприклад, у п.4 ст.39 зазначено, що «встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 – 4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов’язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу». Ніби позитивно для заявника, але хто встановить ці обставини. Суд ? Без доказів, які надасть заявник?

Змінено вирішення відводів (самовідводів). Може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Новели в тому, що суддя постановлює сам ухвалу лише якщо задовільняє відвід, але якщо вважає відвід необгрунтованим , то зупиняє провадження і вже розподілений автоматизованою системою інший суддя буде розглядати цю заяву.

Такий короткий порівняльний аналіз і новели лише перших трьох глав нового ГПК України. Дальше значно цікавіше, але про це у наступному.

Продовження слідує….

Читати частину 2

Читати частину 3

Читати частину 4

Читати частину 5

Читати частину 6

Читати частину 7

Читати частину 8

 Ю. Олійник

Адвокатське об’єднання «Лучковський і партнери»


7 коментарів

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Категорії

Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031