Home » господарський процес » Ю. Олійник. Коротко про головне в новому господарському судочинстві. Практичне порівняння. Частина 3 (глави 6-10 ГПК України).

Ю. Олійник. Коротко про головне в новому господарському судочинстві. Практичне порівняння. Частина 3 (глави 6-10 ГПК України).

Ні один з правових інститутів господарсько-процесуального права після внесення змін Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не залишиться у первинному стані. Це стосується навіть процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, забезпечення позову.

Можна зупинитися на наступних моментах, закріплених в главах 6-10   нового ГПК:

 

  1. Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення.

Навіть в найбільш стабільний правовий інститут «процесуальні строки» внесені окремі зміни:

– стаття 115 ГПК врегулювала «розумність» процесуальних строків: строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства,

– заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (давно   необхідно було така уніфікована норма),

– якщо раніше в господарському судочинстві строк відновлювався , то тепер – поновлюється.

–   одночасно із подачею заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

 

Раніше ГПК не оперував термінами «судові виклики і повідомлення», які введені останніми змінами.

Проте суть залишилася без змін – виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали. (ст.121 ГПК).

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п’ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Вручення ухвали про виклик свідка або експерта учаснику справи, який подав заяву свідка або експертний висновок, повідомлення такого учасника про дату, час і місце судового засідання, у яке викликається свідок, експерт, вважається належним викликом, повідомленням такого свідка, експерта.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику,

Крім того, передбачена можливість офіційного оприлюднення оголошень у справах (ст.123). Зокрема, у справах про відшкодування збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою добре відомою підлягають оприлюдненню судом на офіційному веб-порталі судової влади України ухвала про відкриття провадження у справі та інформація про відкладення розгляду справи або оголошення перерви в засіданні.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. Навіть порівняно з цивільним та адміністративним судочинством відбулися суттєві зміни, оскільки повідомлення в засобах масової інформації не застосовуються.

 

  1. Судові витрати.

Всі судові витрати на відміну від статті 44 попереднього ГПК поділені на : 1) судовий збір, 2 ) витрати, пов’язані з розглядом справи (ст.124).

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, віднесено витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На перший погляд по найменуваннях зміни не істотні, однак по суті і по порядку визначення –надзвичайно істотні :

– введено попереднє визначення суми судових витрат ( ст.125). Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

– передбачено забезпечення та попередня оплата судових витрат ( ст.126). Правда це лише на розсуд суду. Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване: 3) якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Останнє найбільш цікаве і може бути найбільш поширеим.

– суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Суд може зобов’язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією. У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом, суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів, та ухвалити рішення на основі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування доказів або огляд доказів за місцем їх знаходження. Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду. У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження чи залишення позову без розгляду – про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п’яти днів з дня вирішення питань, зазначений у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

 

Статтею 127   деталізовані витрати на професійну правничу допомогу : 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Звертає увагу включення до цих витрат вартості послуг помічника адвоката (підлягає з’ясуванню які саме послуги, яке підтвердження цих послуг та їх вартості).

При цьому для підтвердження і витрат на професійну правничу допомогу адвоката і сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, виключне значення надається договору про надання правничої допомоги

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Можна відмітити, що без клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір таких витрат.

Щодо витрат, пов’язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Встановлено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат ( ст.129 ГПК).

Відповідно відбувається удорожчання судового процесу. Враховуючи зазначену норму, всі витрати за послуги реєстратора, нотаріуса, інших осіб можуть пред’являтися для компенсації.

Правда граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тому слід очікувати таку Постанову Кабінету Міністрів України.

 

  1. Судовий збір.

Не можливо повністю відобразити нове регулювання судових витрат не звернувши увагу на зміни, які вносяться в Закон України “Про судовий збір”.

Якщо верхня межа судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру була не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона збільшена до 350 розмірів (!).

Збільшено також судовий збір за подання апеляційної скарги, заяви про НВО – до 150% ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви замість 110% та судовий збір за подання касаційної скарги – 200% замість 120%. При цьому, крім «кнута» є і «пряник» : якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Введено судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу- 0, 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заяви про скасування судового наказу- 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Запроваджено сприяння поданню позовних заяв, скарг та інших документів   в електронній формі , оскільки у цьому випадку для сплати судового збору застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Новела щодо повернення судового збору- у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічно і на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Вартує звернути увагу на визначення у Законі України «Про судовий збір» критеріїв надання судом відстрочення або розстрочення сплати судового збору: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; д) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

 

  1.   Розподіл судових витрат.

Новим законодавством визначено обставини, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат (ст.130). Зокрема: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, суттєво перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Фактично зберегла свою чинність попередня норма щодо повноважень суду при розподілі судових витрат. Так, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів; в межах сум, присуджених до стягнення.

Найбільш оригінально і власне правильно вирішено питання щодо судових витрат третіх осіб: судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Тому третій особі від професійної правничої допомоги складно буде утриматися.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.  У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

 

  1. Заходи процесуального примусу.

Запроваджено можливість застосування господарським судом заходів процесуального примусу, зокрема, у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, неподання таких доказів без поважних причин.

Зазначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства ( ст.132).

Встановлені наступні заходи процесуального примусу: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф (ст.133).

Найбільш цікавими є наступні моменти :

-за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень судді (головуючого судді) застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій – видалення із зали судового засідання.

-у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Якщо зупинитися більш детально на такому заході процесуального примусу як штраф (ст.136), то його розмір встановлено у межах від двох до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2017 року – 1600 гривень, а з 1 грудня 2017р. (тому і на 1.01.2018р. не менше) – 1762 грн.).    Тобто штраф досить суттєвий : в 2017р.-

від 3200 грн. до 32000грн., в 2018р. – не менше ніж від 3524 грн. до 35240 грн.

Ще більший штраф у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує у дохід Державного бюджету України з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від десяти до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Випадки можливого застосування штрафу: 1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу (враховуючи, що помічник судді, секретар судового засідання є також учасниками судового процесу, то напевне суддя може застосувати штраф і до помічника чи секретаря судового засідання(?); 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин ( проектуючи на сучасну практику- наявна дуже значна кількість таких випадків) ; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк (відзив на позов наповнюється процесуальним характером) ; 5) порушення заборон щодо того, що під час врегулювання спору за участю судді забороняється використовувати портативні, аудіотехнічні пристрої, а також здійснювати фото- і кінозйомку, відео-, звукозапис.

У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

За попередньою редакцію хоча і в небагатьох випадках, але у повноваженнях судді також була можливість застосування штрафу. Проте не буде помилкою зазначити, що деякі судді і за двадцять років роботи штрафу не застосовували у зв’язку з тим, що у судді був острах апеляційного скасування такої ухвали, оскільки сторона завжди могла довести поважність причин неподання доказів, не з’явлення у   судове засідання. Крім того, інший момент- проблеми із стягнення такого штрафу.

Прогнозуючи судову практику по новому процесуальному законодавству можна відмітити, що, як мінімум, основну причину не накладення штрафу законодавець майже віртуозно врегулював. Зокрема, встановлена норма : суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків. Тому суд може застосовувати штраф, а після надання учасником заяви з підтвердженням поважності причин, скасовувати його без остраху щодо апеляційного оскарження.

Для прикладу, якщо суд задовольнив клопотання учасника справи і витребував від будь-якого учасника судового процесу або і від будь-якої іншої особи докази, а останні не виконали зазначеного, то можливе застосування судом штрафу або тимчасове вилучення витребуваних доказів, яке буде здійснюватися державним виконавцем.

Норми ГПК не містять можливості застосування декількох заходів примусу, але не містять і такої заборони. Крім того, апеляційне оскарження передбачено тільки щодо застосування штрафу.

 

  1.     Забезпечення позову.

Notate bene: правовий інститут «забезпечення позову» в господарському судочинстві об’єднав і забезпечення позову, і запобіжні заходи ( останні охоплюються першими і про них у новому процесуальному законодавстві вже не згадується). Відповідно і це є основним , що забезпечення позову можливе як до, так і після відкриття провадження у справі.

Інший момент – на знання української мови – замість слів «заходи до забезпечення позову» необхідно буде вживати «підстави для забезпечення позову».

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст137). Як вбачається, доповнено підставу вжиття заходів , оскільки допускається вжиття заходів забезпечення позову не тільки, якщо їх невжиття може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а й коли може суттєво ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Щодо видів забезпечення позову, то уточнено, що арешт не тільки як раніше може накладатися на майно або грошові суми, що належать відповідачу, а на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Види забезпечення позову доповнено наступними:

– встановлення обов’язку вчинити певні дії;

– заборона іншим особам здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

– зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

– передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

– зупинення митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;

– арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Крім того, якщо раніше не допускалося забезпечення позову заходами, не передбаченими ГПК, то наразі навпаки передбачено можливість вжиття інших заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними в ГПК.

Унормовано порядок і строки подання заяви про забезпечення позову та її розгляду, вимоги до заяви (ст.ст.139-141). Зокрема, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов протягом десяти днів ( раніше було 5 днів щодо заяви про вжиття запобіжних заходів).

Заява про забезпечення позову розглядатиметься судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи ( раніше такий строк був лише щодо запобіжних заходів, а щодо заходів забезпечення позову не встановлювався).

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання встановлених вимог повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскаржено може бути як ухвалу про забезпечення позову так і про відмову у забезпеченні позову на відміну від попередньої редакції.

Нарешті введено для господарського судочинства зустрічне забезпечення (ст.142). Однак, це на розсуд суду. Суд може вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюватиметься шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення, тобто повертає статус-кво.

Можливе і відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову (ст.147).Зокрема, у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову, відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались.

Такі основні зміни і новели щодо судових витрат, забезпечення позову. Проте найбільш суттєво доповнені форми господарського судочинства, але про це у наступному.

 

Продовження слідує…

Ю. Олійник

Адвокатське об’єднання “Лучковський і партнери”

Читати частину 8

Читати частину 7

Читати частину 6

Читати частину 5

Читати частину 4

Читати частину 2

Читати частину 1

 

 


4 коментарі

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Категорії

Червень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930