Home » господарський процес » Ю. Олійник. Коротко про головне в новому господарському судочинстві, практичне порівняння. Частина 6 (розділ III (гл.9-10) ГПК).

Ю. Олійник. Коротко про головне в новому господарському судочинстві, практичне порівняння. Частина 6 (розділ III (гл.9-10) ГПК).

Одними з найбільш необхідними для аналізу і порівняння є норми нового ГПК щодо   судових рішень та   щодо скороченого позовного провадження.

Хочеться зупинитися на наступних моментах, закріплених в нормах нового ГПК:

  1. Судові рішення .

Видами судових рішень у новому ГПК (ст.233) визначено: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Лише останній вид судових рішень новий для господарського судочинства, оскільки пов’язаний із введенням наказного провадження.

Можна нагадати правильність вживання української мови в новому ГПК : рішення ухвалюється, ухвала постановлюється, постанова приймається ( на жаль, не «вирішується», тоді було б замкнуте коло. Доцільність такого переплетіння сумнівна, але напевне з філологами не повоюєш.

Дещо чіткіше   виписано , що іменем України суди ухвалюють рішення і постанови. Можливо вже не буде ( як раніше на практиці ) постановлення судами в   окремих випадках   ухвал іменем України.

Якщо в одному провадженні об’єднані кілька взаємопов’язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Однак, якщо за вимогами, об’єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача (ст.234).

 

Уніфіковано з іншими процесами постановлення ухвал. Так, ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати, які заносяться до протоколу судового засідання.

Збільшено строк складання повного рішення ( постанови) з раніше передбачених 5 днів. Тепер у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Аналогічно з ухвалами. Якщо раніше ухвала не мала законодавчого поділу на частини, не могла оголошуватися її резолютивна частина , то тепер складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини ухвали.

До речі, щодо змісту   ухвал, то у новому ГПК у ст.235 ухвала, що викладається окремим документом, складається як і рішення з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Крім того, можна звернути увагу, що в ухвалі повинен бути строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Новими є і норми ГПК щодо набрання ухвалою законної сили (ст.236), які щоправда майже не змінюють судової практики. Зокрема, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Доречно також буде нагадати, що згідно з ст.241 ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду, в ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

 

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах(ст.234). Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду – електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).

Щодо електронних форм процесуальних документів, то про них наразі складно говорити до прийняття ВРП Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Щодо законності і обґрунтованості судового рішення, то у новому ГПК визначено, крім іншого, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні зміни вносяться в статтю 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Можна нагадати , що раніше в ГПК – «в постановах Верховного Суду України». Напрошується висновок, що постанови Верховного Суду України з моменту набрання чинності новим процесуальним законодавством перестануть мати прецедентний характер.

Фактично повністю змінена стаття попередньої редакції ГПК «Права господарського суду щодо прийняття рішення», яка замінена на нову ст.238 «Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду», в якій   в основному заборони і обов’язки суду. Зокрема, визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При цьому на відміну від того, що суд міг виходити за межі позовних вимог, то тепер однозначна заборона -при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Майже унеможливлюється при прийнятті рішення судом визнати недійсним договір. Редакція норми тепер звучить -ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.   Три ускладнюючі моменти- 1) обов’язкова заява позивача, 2) до закінчення підготовчого провадження, 3) необхідність доведення позивачем, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Щоправда у ст.240 Кодексу врегульовано визначення порядку і строку виконання рішення суду, забезпечення його виконання, згідно з якою суд може визначити порядок виконання рішення , надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову, скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

 

  1. Зміст рішення, його проголошення і набрання законної сили.

Є   зміни і   щодо змісту рішення ( ст.239). Так, в порівнянні з попередньою редакцією у вступній частині рішення зазначаються:

місце його ухвалення;

– прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

ім’я (найменування) сторін та інших учасників справи ( раніше було найменування сторони). Можливо і правильніше саме так, зокрема, щодо юридичних осіб, оскільки найменування відноситься до юридичних осіб, однак, зазначення «ім’я сторони» не зовсім зрозуміло чи   включає «прізвище сторони».

вимоги позивача ( раніше вимоги позивача зазначалися в описовій частині);

В описовій частині рішення зазначаються:

– стислий виклад позиції позивача (раніше було- стислий виклад вимог позивача),

– інші процесуальні дії у справі, у т.ч. забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження ( дещо розширено і деталізовано).

У мотивувальній частині рішення в порівнянні з попередньою редакцією зазначаються:

– мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Нарешті ГПК оперує терміном «аргумент», що обгрунтовано, оскільки в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» в частині відповідальності суддів вже давно вживається саме такий термін.

чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

– норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування ( раніше замість двох останніх вимог було законодавство, яким суд керувався).

У резолютивній частині рішення такі зміни – зазначаються:

– розподіл судових витрат ( раніше розподіл господарських витрат і про повернення судового збору з бюджету).

– строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження ( нова норма, хоча у більшості судових рішень і раніше це зазначалося, тепер унормовано);

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про:

– порядок і строк виконання рішення;

– забезпечення виконання рішення;

– повернення судового збору. Не зрозуміло як така норма співвідноситься з нормою ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено повернення судового збору ухвалою суду.

– призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат;

– дата складення повного судового рішення.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що є новела ГПК , якою процесуальною нормою будуть створені суттєві наслідки для матеріальних правовідносин. Зокрема, згідно з п.10 ст.239 : суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), яка здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якої можуть бути оскаржені.

Цікавим у цьому випадку є, напевне, те, що такі суми відсотків (пені) , не включаються до ціни позову, в цій частині не сплачується судовий збір ( якщо судовою практикою не буде вихолощена така незвична правова норма). Тому саме головне для позивачів – не забути включити до позовних вимог після суми відсотків (пені) «про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування», оскільки навряд чи суд сам без такого клопотання буде включати таку вимогу у рішення суду. Є одне, проте дуже велике «але» – «суд може зазначити у рішенні» , а відповідно може і не зазначити. Можна поспівчувати державним та приватним виконавцям , які вираховуватимуть остаточну суму відсотків (пені).

Ще одна новела- у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Такі випадки не дуже часто трапляються, але по суті це дуже правильно.

Доповнено зміст рішення і ще однією правовою нормою- у разі визнання судом недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.

Фактично ця норма узгоджується з нормами ЦК України ( ч.2 ст.1057-1), майже повторюючи її. Можна погодитися про необхідність включення такої норми саме в процесуальні закони.   Проте , законодавець не зовсім послідовний, адже в інших законах залишилися норми, які врегульовують зміст рішення суду і в новий ГПК не введені. Наприклад , ст. 39 Закону України «Про іпотеку» ( про те, що зазначається у рішенні суду при реалізація предмета іпотеки).

Щодо додаткового рішення введена ще одна підстава його ухвалення : суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати ( ст.245).

 

Зміни щодо проголошення рішення (ст.241).

По-перше, термін «проголошення» виключив попередній термін «оголошення».

По-друге, і це вже значно важливіше: при проголошенні рішення суду суддя не оголошує наступні відомості щодо учасників справи:

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

2) реєстраційні номери транспортних засобів;

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;

4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувались в закритому судовому засіданні.

Головуючий у судовому засіданні роз’яснює порядок і строк оскарження рішення і роз’яснює зміст рішення. Останнє хоч трохи, але наближує суддів України бути подібними до американського судді Франка Капріо. Хоча не так то просто в господарському суді коротко роз’яснити зміст рішення, по якому оголошується вступна і резолютивна частину і по якому суддя в майбутньому напише 10-20 аркушів повного рішення.

Врегульовано також деякі інші моменти щодо ухвалення рішення.

Так, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Залишилась попередня норма про те, що у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Хоча , як і зараз, може бути фраза від судді «на протязі N днів» ( тобто максимальну дату). Однак, повідомлення учасників коли буде складено повне рішення – це не ознайомлення учасників з нормою ГПК , а  зазначення конкретної дати.

 

Новим у набранні рішенням суду законної сили є те, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили не як у попередній редакції – після розгляду справи апеляційним господарським судом, а   після:

– повернення апеляційної скарги,

– відмови у відкритті,

– закриття апеляційного провадження,

– прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

 

  1. Вручення судового рішення , вирішення судом інших процесуальних питань.

Значно детальніше врегульовано і по суті змінено питання вручення судового рішення (ст.243) :

– копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення ( якщо і зараз досить одинокі є випадки проголошення повного судового рішення, то внаслідок такої норми їх кількість ще зменшиться). Увага також на те, що заяви учасника взагалі не потрібно.

– у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їх заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення ( фактично норма уніфікована з цивільним процесом). Хотілося б звернути увагу, що під судовим рішенням ГПК розуміє і рішення, і постанови і ухвали.

– у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складанняв електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса в особи відсутня. Напевне саме ця норма, яке все змінює, буде однією із основних норм щодо вручення судового рішення. Знову увага на те, що заяви не потрібно, оскільки заява може бути лише на отримання повного рішення в суді, як зазначено нижче.

за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня. Ще одна з основних норм щодо вручення судового рішення.

 

Днем вручення судового рішення згідно з ст.243 є : день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше ніж о 17: 00, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею для негайного виконання.

Судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права чи обов’язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції.

 

Як і заяви про роз’яснення рішення суду, заяви про виправлення описок та арифметичних помилок розглядаються судом протягом десяти днів після її надходження (ст.244), чим усунуті попередні прогалини.

 

Зазнали суттєвих змін і окремі ухвали суду (ст.247):

– суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

– окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно,

– суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд прийде до висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

– суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування.

– в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

– метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді в залежності від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

– суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

 

  1. Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Спочатку вдала інфографіка (Електронний ресурс- Режим доступу: http://jrc.org.ua/news/article/117) з незначними доповненнями.

Можна нагадати, що така форма господарського судочинства, як спрощене позовне провадження, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи ( ст.13). При цьому малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 160000грн.), 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 800000 грн.)

При цьому враховуючи, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 грудня 2017р. – 1762 грн. , а відповідно не менше, а можливо і більше він буде на 1.01.2018р., то вищезазначені суми збільшаться як мінімум відповідно до 176200 грн. та 881000 грн.

Згідно зі ст. 248 у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у кодексі.  

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:

1) про банкрутство;

2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

8) в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

9) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 – 8 .

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову, відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

 

Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (ст.249)- протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Можна нагадати, що за правилами загального позовного провадження- 90-120 днів, тобто строк зменшено в 1,5-2 рази.

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститись у ній. Таке клопотання має стосуватися розгляду всієї справи.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Суд може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд в залежності від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Вищезазначене не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

При цьому згідно з ст.248 у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи ( справи, у яких ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ).

 

Деякими особливостями подання заяв по суті справи та розгляду справ у спрощеному позовному провадженні є те, що :

– відзив подається протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

-позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

-треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву – протягом десяти днів з дня його отримання,

– розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження по суті починається з відкриття першого судового засідання без проведення підготовчого засідання,

– перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

– суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

– суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

– клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.

– суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення, судові дебати не проводяться.

свідки не викликаються, у випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Продовження слідує….

Ю. Олійник

Адвокатське об’єднання “Лучковський і партнери”

 

 

Читати частину 1

Читати частину 2

Читати частину 3

Читати частину 4

Читати частину 5

Читати частину 7

Читати частину 8


1 коментар

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Категорії

Вересень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30